Менський район розташований у центральній частині Чернігівської області, переважно на правому березі Десни.

Межує з Борзнянським, Городнянським, Корюківським, Куликівським, Сосницьким, Чернігівським та Щорським районами. Із півдня на північ його перетинає ділянка Південно-Західної залізниці зі станціями Мена і Макошине. Районом пролягає автомобільна траса Чернігів-Новгород-Сіверський. 56 населених пунктів.

Рельєф місцевості являє собою у північно-східній частині району підвищене плато, особливо у Придесенні. Корисні копалини представлені родовищем будівельного піску у селі Кам’янка, глини - у селах Червоні Партизани, Данилівка, поблизу Мени. Біля Ленінівки і Мени експлуатуються джерела мінеральної води - відомої далеко за межами району і області "Поліської" та "Остреч".

Територією району протікає р.Десна з притокою р.Мена.

Ґрунти дерново-підзолисті, опідзолені та болотисті. Ліси (сосна, береза, вільха, клен, липа) займають 11,2 тис.га.

Районний центр - місто Мена, розташоване на правому березі р.Мена. Відстань від обласного центру: залізницею 211 км, автотранспортом - 68 км. Вперше згадується в писемних джерелах 1408 р. З 1618 р. - у складі Польщі (належала А.Киселю). Населення Мени брало участь у селянсько-козацьких повстаннях Я.Острянина і Д.Гуні. З 1654 р. - сотенне містечко спочатку Ніжинського, а потім Чернігівського полку.

За 33 км на захід від Мени знаходиться смт.Березна, яке вперше згадується в літописі у 1152 р. під назвою Березой.

Менщина - край сільськогосподарський. Він має таку спеціалізацію: зерно-картопле-овочеве з розвинутим льонарством рослинництво та м'ясо-молочне з розвинутим птахівництвом тваринництво.

Нині в районі діють: ЗАТ "Корпорація "Інтерагросистема" - найбільший в області виробник картоплі, ТОВ "Укрзернопром- Полісся", СК "Праця" та ТОВ "Березнянське".

Основу промислового потенціалу району складають 11 підприємств, головними з яких є: ВАТ "Макошинський завод "Сільгоспмаш", який експортує свої вироби в Росію і Білорусь, ВАТ "Будівельник-84", ВАТ "Нямуно банга-Мена", ВАТ "Менський сир" та ЗАТ "Менський комбікормовий завод".

В районі діють 32 загальноосвітні школи, 1 гімназія та 10 дошкільних закладів.

Культурне обслуговування мешканців здійснюють 35 клубних закладів, 36 бібліотек, 2 музичних школи та 3 музеї (Менський краєзнавчий музей, Березнянський історико-краєзнавчий музей ім.Г.Верьовки та Стольненський музей села).

Гордістю району є зоопарк, створений у 1976 р. Нині у вольєрах і загонах вільно розгулюють мешканці африканських саванн і Північної Америки, джунглів і тайги, спекотної пустелі і Антарктиди. Особлива увага приділяється тим тваринам, які занесені до Міжнародної Червоної книги - фламінго, вінценосним журавлям, чорному лелеці, уссурійському тигру. На сьогодні у зоопарку налічується 365 особин звірів і птахів. У смт. Березна відкрито "Співоче поле", на якому проводяться обласні та районні мистецькі свята. У райцентрі ось уже три десятиліття діє народний ансамбль пісні і танцю "Менщина".У гармонії з природою зведено комплекс житлових та лікувальних корпусів санаторію "Остреч".

Вперше с. Стольне згадується у 1239 р. Протягом 1648 - 1781 рр. було сотенним містечком. З 1740 р. належало генеральному судді А.Безбородьку і його спадкоємцям, зокрема Мусіним-Пушкіним. Архітектурна спадщина району - церкви ХVІІІ ст., серед яких дерев'яні Миколаївська (1763) у с. Городище, Успенська (1765) у с.Волосківці, Покровська (1775) у с. Синявка. Мурована Андріївська церква (1782) у с. Стольне на замовлення графа О. Безбородька.

На Менщині народився Г. Верьовка (смт. Березна), український композитор, хоровий диригент, професор Київської консерваторії, лауреат Шевченківської премії. Звідси родом відомий лірник А. Гребінь.

У с. Синявка народився кобзар П. Ткаченко-Галашко, а у с. Волосківці - кобзар-лірник Т. Пархоменко і народний художник А. Гайдамака - лауреат Шевченківської премії, автор експозиції Меморіального музею-заповідника М. Коцюбинського в Чернігові. А відомий український вчений-правник і громадський діяч О. Кістяківський родом з с. Городище.

У с. Блистова народився чемпіон світу з вільної боротьби Т. Корінь.

У 1847 р. с. Бігач на запрошення власника маєтку М. Кейкуатова, відвідав Т. Шевченко. Тут він намалював портрети його дружини С. Кейкуатової, а також їхніх дітей.